Соціолог Андрій Єременко: Після соцопитувань рішення місцевого керівництва змінюються

Андрій Єременко

Часто складається враження, що деякі керівники громад і навіть цілих регіонів ухвалюють рішення навмання. Без розуміння того, що чекає від них житель громади. Про способи визначення позиції населення та їх важливість "Моя Київщина" поспілкувалася із засновником соціологічної компанії "Active Group" Андрієм Єременком

- Громадяни в основному сприймають і знають соціологів із прив’язкою до виборів. Як функціонує ринок соціології в Україні ? А у світі?

- Так, дійсно. Більшість досліджень, що полюбляють наші політизовані медіа, прив’язані саме до запитання "за кого б ви проголосували?". Тож людям здається, шо соціологія – лише про вибори. У той же час різні компанії публікують багато досліджень (а ще більше не публікують). Наприклад, лише минулого місяця наша компанія публікувала такі оцінки: ставлення до екології, Чорнобильська трагедія, споживання міді тощо.

Ринок соціологічних досліджень умовно можна поділити на кілька категорій. Найбільша стосується не політики, а різного роду досліджень ринку. Тут працюємо й ми теж. Тут дуже жорстка конкуренція, тож важлива методологія. Працювати в цьому ринку досить важко – доводиться постійно поліпшувати якість в умовах конкуренції, але він працює постійно, на відміну від політичного ринку, який із природніх причин – сезонний. Щодо політичного ринку, то на ньому є кілька компаній, що працюють весь час, зокрема й наша. І ті, хто "просинається" лише перед виборами. Ви можете це просто перевірити, якщо зайдете на сайти певних агенцій і подивитеся дати публікацій новин. Є національні компанії, є регіональні. "Active Group" – національна компанія, що спеціалізується як на загальнонаціональних політичних дослідженнях, так і на регіональних (що дозволяє відповідна мережа інтерв’юерів).

- В Україні триває епідемія коронавірусу. Багато українців локдауни сприймають негативно. Мовляв, людям забороняють працювати, тоді як у плані медицини не робиться нічого. За Вашими підрахунками, яку владу найбільше звинувачують у цьому – місцеву чи центральну? І чому?

- В останні роки є тенденція, коли за позитиви хвалять місцеву владу, а за негативи сварять національну. Тож оцінка діяльності середнього міського голови завжди істотно більша, аніж оцінка діяльності профільного міністра. Причина тут в тому, що дії міського голови очевидні. 

-  Як взагалі в Україні діє місцева влада? Рух відбувається навмання, чи все ж таки є певні пошуки розуміння того, що потрібно населенню?

- У будь-якій країні електоральної демократії, де посадовець залежить від виборів (та відповідно й виборців), влада працює з оглядкою на людей. Точніше – на своє розуміння того, що потрібно людям. Там, де це розуміння адекватне реальності, і відбувається позитивні зміни. Буває, що думки влади мало відповідають запитам населення. Зазвичай це відбувається через інформаційну бульбашку навколо перших осіб. При чому вона створюється більш-менш природнім шляхом: людина працює в певному середовищі, навколо нього люди з певними цінностями. Тож він бачить насамперед їх.

Для того, щоб "прорвати" таку блокаду доводиться проводити спеціальні заходи. Для невеликих міст достатньо фізичної присутності на важливих об’єктах, зустрічей із громадянами та іншої публічної діяльності. Але якщо мова йде про великі ОТГ або ж про нові райони чи області (коли фізично неможливо бути всюди та спілкуватися з різними людьми), єдиний спосіб отримувати інформацію не лише зі свого оточення – це соціологічні дослідження. 

-  Чому, на Вашу думку, місцеві органи здебільшого не використовують соціологічні дослідження, аби зрозуміти настрої населення? Як це відбувається на Заході, де, як відомо, турбулентностей і непорозумінь між владою у містах чи навіть на рівні регіону вдається уникати?

- Причин кілька. По-перше, їм здається, що вони все знають. І якщо керівництво малої ОТГ дійсно знає якщо не все, то багато, то для багатьох міських голів результати виборів виявляються дуже неочікуваними. Оскільки вибори показують, що знають вони далеко не все, а те, що вони знають, не є істиною. У деяких містах влада не відчуває конкуренції. Отже вона чітко розуміє, що її переоберуть без проблем. Інколи так і відбувається. Але інколи люди голосують за будь-кого, аби не за таких очільників.

Щодо турболентностей на місцях, то вони є всюди. Питання в тому, наскільки вони неочікувані та фатальні для влади. Наявність інформації про те, що такі турбулентності можуть виникнути, дозволяє своєчасно "підстели соломки" – пом’якшити рішення, шукати компроміси, готувати "шляхи відходу", альтернативні рішення тощо. А відсутність інформації заздалегідь робить вузькі моменти більш болісними.

-  До чого може призвести робота місцевої влади без залучення соціологічного інструментарія? Чому далеко не завжди працює так звана діяльність місцевих очільників – від хати до хати?

- До втрати бачення реального стану громадської думки. А результат може бути дуже різним. Починаючи від ніякого та закінчуючи фатальним. Проте в більшості випадків ідеться про втрату ефективності. Ресурси витрачаються не на те, що більш потрібно. Реакція на критику виявляється неадекватною тощо. Усе це призводить до втрати підтримки.

- Які методики застосовуються ? Як часто варто проводити соціологічні опитування?

- Зазвичай усі методи можна поділити на два типи – кількісні та якісні. Кількісні відповідають на запитання "скільки?", а якісні – "чому? і "як?". Практично все, що ми читаємо перед виборами, – це кількісні дослідження (стільки-то відсотків проголосували за такого-то кандидата). Для пояснень певних процесів, чи пошуку складних відповідей використовуються якісні дослідження. Найоптимальніше – поєднувати методи.

- Чи доцільно проводити опитування представникам державної влади чи силових структур?

- Якась інформація краща за її повну відсутність. Тому краще щось додатково розуміти, чим жити в повному вакуумі. Але, по-перше, коли опитування проводяться власними силами, про вибірку та репрезентативність можна забути. По-друге, істотно впливає посада людини (не все скажуть посадовцю). По-третє – будуть проблеми з обробкою та інтерпретацією. Тож опитування власними силами можливе лише в умовах залучення зовнішнього підрядника.

- Які питання зазвичай вивчаються під час проведення соцопитувань?

- Дуже різні. Загальна оцінка сильних і слабких сторін посадовців, виявлення їх найбільших успіхів і провалів. При написанні стратегії міста обов’язково проводити фокус-групові дискусії із метою отримання докладного розуміння думок містян про те, якою має бути стратегія міста.

- Чи є реальні приклади того, як опитування не під час виборчої кампанії впливали на вирішення якихось проблем?

- Дуже багато. При чому частіше після опитування рішення відкладаються чи перероблюються. Ну і стратегічні плани міст міняються вкрай сильно. Там, де є постійний зв’язок з виборцями, там влада завжди ефективніша.