Підвищення тарифів на газ: зашморг на шиї українців чи засіб навести лад в енергетиці

Про ситуацію на газовому ринку, монополістів та ціни на блакитне паливо – читайте в матеріалі "Моєї Київщини"

Як відомо, в рамках проголошеної реформи енергетичного сектору Кабміном ще минулого року був скасований режим спеціальних обов'язків (ПСО) на ринку газу для населення. У травні він був скасований  і на ринку теплокомуненерго. Водночас взимку цього року в умовах різкого зростання цін уряд тимчасово впровадив обмеження ціни на газ для населення, проте навесні відмовився від нього.

На ринку електроенергії режим ПСО для населення, як і раніше, зберігається. Уряд анонсував його зміни, однак переніс їхній термін до 1 серпня.

У контексті цих змін з 1 травня 2021 року газопостачальна компанія «Нафтогаз України всіх побутових споживачів автоматично перевела на річний тарифний план. Укладати новий контракт треба тільки при переході до іншого постачальника. Тариф діятиме до 30 квітня 2022 року.

Це означає, що ціна на газ буде фіксованою, платити треба щомісяця за попередній до 25 числа. При цьому постачальникам заборонено протягом року підвищувати ціну на газ у річному тарифі.

Отже влітку 2021 року вартість природного газу більш ніж удвічі перевищуватиме цінові мінімуми минулого літа. Зрозуміло, що суттєвим чином зростатимуть і тарифи на ЖКП також.

Нацкомісія з регулювання (НКРЕКП) зобов’язала всі газопостачальні компанії оприлюднити на своїх офіційних сайтах ціни на газ для споживачів, які будуть діяти з 1 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року. Також державний регулятор зобов’язав постачальника повідомляти споживача про зміну тарифного плану в тому ж вигляді, у якому було отримано заяву від споживача, включаючи електронну версію.

Що означатимуть нові правила розрахунку за газ? Про це портал «Моя Київщина вирішив з’ясувати у законодавців та політологів. Але спершу - трохи про той соціально-історичний контекст, на тлі якого народжується чергове підвищення тарифів.

Практично усі тридцять років української Незалежності ціна на газ була ключовою для впливу на життя нашого суспільства. Зовні сусідня Росія завжди використовувала газове питання, як засіб геополітичного тиску, не тільки через ціновий диктат, але і як спосіб розставити на газовому посередництві лояльних до Кремля людей.

Тож об’єктивно процес переходу до світових цін на внутрішньому ринку споживання природнього газу багато експертів розглядає як одну з передумов зменшення подібного геополітичного чинника. Інша справа, що запроваджувати подібний ліберальний підхід владі доводиться на тлі суцільної бідності українців, монополізму природніх монополій, традиційного популізму політиків та не менш звичного у вітчизняних реаліях намагання  груп впливу здійснити перерозподіл на внутрішньому ринку газопостачання.

Отже, на запитання нашого видання- почергово відповіли -  Михайло Волинець, Олексій Кучеренко, Володимир Фесенко та Всеволод Степанюк.

Михайло Волинець, народний депутат України, очільник  незалежної профспілки гірників

- Пане Михайле! У зв’язку з підвищенням ціни на газ чимало лунає зараз різноманітних версій, а ще більше - емоцій. Тож давайте спершу - мовою факту…

- Отже уряд спеціальною постановою ліквідував режим ПСО і відпустив ціни на природній газ для всіх категорій споживачів. Так Нафтогаз України підняв ціну з рівня 7,96 грн за один кубічний метр до 13 з половиною. А приплюсуйте сюди ще ціну доставки. Таким чином , вона на практиці перевищить рівень 15- 16 гривень за куб, враховуючи те, що окремі постачальники можуть виявити зустрічну ініціативу. А зростання цін на енергоносії автоматичне призведе до росту тарифів на комунальні послуги. Таким чином, за все заплатить пересічний споживач. А з першого серпня зросте ще й вартість спожитої електроенергії!

- Якимось чином профільне Міністерство енергетики координує зусилля виробничників та постачальників різних видів енергії?

- Останнім часом такої координації майже не відбувається, бо  склалася ситуація, що в енергетичному відомстві мало залишилося професіоналів з високою планкою відповідальності та з державницьким підходом. Більш того, домінував принцип зворотної селекції, коли на відповідальних посадах знаходилися нечисті на руку чиновники, які,окрім власного інтересу, працюють на догоду «смотрящим» та дивляться у рота керівників держави.

- Але повернемося все ж таки до газу...

- Не секрет, що видобуток кубічного метру на власних родовищах газу складає приблизно дві з половиною гривні. І у цьому контексті, погодьтесь,  дуже дивною є ситуація, коли людям буде приходити платіжка за газ – з ціною 16 грн за кубометр!

Все це призведе до ще більшої заборгованості населення. Оскільки я очолюю незалежну профспілку гірників, то добре знайомий із  ситуацією, коли шахтарі не можуть заплатити за комуналку через заборгованість по зарплаті. Їм зараховують пені та штрафи за відтермінування, а самі вони переважно живуть у кредит, за який теж сплачувати потрібно…На місцях їх часто відмикають від труби, а потім окрім заборгованості та штрафу, вони мають ще сплатити за підключення.

Таким чином людей заганяють у боргові ями та у безвихідь і виконавча служба описує майно, а колектори різними методами психологічного тиску намагаються ліквідувати заборгованість, яка здебільшого виникає не з вини пересічних споживачів енергії…

- Кажуть, що однією з причин підвищення тарифів є облгази…

- Дійсно, дається взнаки і монополізм постачальників. Держава з якогось дива передала систему постачання газу на місцях пану Фірташу та його підлеглим і вони розпоряджаються нею на свій розсуд, при тому не сплачуючи навіть оренди. У період інтенсивної газифікації населених пунктів, особливо у сільський місцевості, люди переважно за свій кошт протягували мережі від труб середнього тиску , а згодом вони опинилися в експлуатації Фірташа та його підлеглих. Окрім того Облгази грабують споживачів, при застосуванні так званих температурних коефіцієнтів.

Олексій Кучеренко, народний депутат України, керівник Всеукраїнської спілки власників житла

- Пане Олексію, чому, на Вашу думку,  так різко злетіла ціна на газ?

- Серед іншого, і тому, що сьогодні  ГК «Нафтогаз України» керує урядом, оскільки через його Наглядову раду на нашу виконавчу владу тиснуть іноземні впливові особи.

- В усіх Ваших виступах і у ЗМІ і в соцмережах червоною думкою проходить теза про необхідність ліквідації цієї газопостачальної компанії.  Чому ця теза стала для вас  таким собі Карфагеном?

- Тому, що це - зайва  структура, якщо є «Укргазвудобування» та постачальні компанії.

- Ви також не раз критикували і держрегулятора з НКРЕКПу…

- І є за що. Приміром, у ці дні Рахункова палата розгляне результати фінансового аудиту нелегітимної НКРЕКП за 2020 рік. Переконаний, ми там побачимо багато цікавого. Дізнаємося, скільки, а головне за що члени й членкині комісії виписували собі мільйонні премії та надбавки до і так нескромної зарплати.

І на що члени комісії освоїли майже півмільярда бюджету, який- нагадаю - наповнюють всі споживачі житлово-комунальних послуг.

Якщо Рахункова палата задокументує факти нецільового використання бюджетних коштів членами НКРЕКП - це буде означати, що тарифи на житлово-комунальні послуги для всіх громадян були штучно і необґрунтовано завищені.

І це дасть підстави вимагати перерахунку тарифів для всіх споживачів, в які були включені надлишкові кошти на фінансування нелегітимного НКРЕКП.

А головне - це дасть всі підстави перезавантажити НКРЕКП адекватними, моральними та професійними людьми, які забезпечать нарешті продуману та збалансовану тарифну політику в країні!

-А що робити пересічним українцям, якщо в них з’являться борги за спожитий газ?

- За борги, зрозуміло, слід платити, але будь-яке соціологічне опитування підтвердить, що  тарифи у нас – несправедливі….

 Саме тому представники фракції «Батьківщина» підготували власні поправки до розгляду в другому читанні законопроекту «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (з.п. №3508-д) яким передбачається повномасштабна реструктуризація та часткове списання безнадійних боргів підприємств ТКЕ та газорозподільних компаній перед Нафтогазом. його прийняття теоретично дасть можливість підприємствам увійти в опалювальний сезон.

Але є ще одна величезна проблема — одночасно із реструктуризацією боргів монополіст Нафтогаз разом з Урядом суттєво підвищив ціну на газ для ТКЕ, що призведе до значного підвищення тарифів на тепло та гарячу воду на 35–45 відсотків, а інколи, навіть і вище. Так, наприклад, тарифи ВЖЕ зросли: у Тернополі — 70 %, Кременчуці — 53 %, Старокостянтинові— 65 %.

Нашою поправкою (яку на засіданні профільного комітету не підтримали депутати від «СН» та «Голосу») передбачається в умовах домінування Нафтогазу на ринку встановлення ЕКОНОМІЧНО ОБҐРУНТОВАНОЇ та СПРАВЕДЛИВОЇ ціни на газ від Нафтогазу за формулою «собівартість плюс рентабельність до 30 відсотків»!

-А якщо вашу правку все ж таки підтримують колеги у сесійній залі?

- Це дасть можливість НЕ ПІДВИЩУВАТИ тарифи, забезпечить повноцінну роботу державної компанії Укргазвидобування та забезпечить стабільну роботу підприємств ТКЕ. Якщо її не підтримають депутати — взимку буде боргова криза!

Володимир Фесенко, політолог, керівник аналітичного центру "Пента"

- Володимире В’ячеславовичу, у контексті нинішнього підвищення тарифів на газ може виникнути закономірне запитання: а куди дивиться Антимонопольний комітет?

- Антимонопольний комітет тут ні до чого і він не може просто так штучно і в одну мить змінити ситуацію, бо є природня монополія державної компанії «Нафтогаз України». Більш того Антимонопольний комітет нічого не може змінити з газопостачальними компаніями Фірташа, єдиного олігарха, який і справді має монополію на ринку. І тут більше можливостей у нацкомісії по тарифам - НКРЕКП.  Серед політиків, експертів і функціонерів є розбіжності щодо того, як має відбуватися ціноутворення в галузі. Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко наполягає на тому, щоб ціна тарифу визначалася насамперед собівартістю того газу, який видобувається в Україні. Протилежний підхід орієнтується в першу чергу на ціну, яка встановлюється на міжнародних  глобальних ринках. Такий підхід підтримує і МВФ і всі наші міжнародні партнери. Мовляв, за умов справжньої ринкової економіки не може бути в нас внутрішньої ціни, нижчою за світовою, інакше в газовому секторі будуть домінувати різного роду схеми й махінації, що спостерігалися раніше.

Що робить центральна влада та «Нафтогаз України»? Вони шукають золоту середину - певний компромісний варіант. Вони тримали відносно низьку ціну на газ, не підвищуючи її до суто ринкових цін під час опалювального сезону, а коли він завершився – взяли й збільшили її, для збалансування бюджету «Нафтогаз України», аби він працював не у збиток. Ось таке пояснення - й економічне, і політичне…

- Що робити пересічним споживачам голубого палива в таких умовах?

- Або зменшувати його споживання, завдяки інженерно-технологічним прийомам енерго- й тепло зберігання, або - переходити на споживання іншого виду енергоносіїв.

- Однак від  ціни на газ залежить і вартість тарифів на гарячу воду та на теплоопалення…

- Саме тому ціну на газ підняли саме зараз, не чекаючи приходу нового опалювального сезону.

-А чи здатна система субсидій пом’ягшати  ситуацію?

- Тут дуже суперечлива ситуація. Давайте будемо чесними: якщо діють низькі тарифи, то замість субсидій запроваджується переважно прихована субсидія – бо компенсація здебільшого спрямовується не людям, в котрих низька зарплатня чи пенсія, а компаніям, які постачають газ за низькою ціною. І що скажіть справедливіше: ситуація, за якою субсидію отримує споживач газу, чи компанія, яка йому його проставляє? Звичайно, сама система субсидій потребує вдосконалення, але у стратегічному сенсі нам слід рухатися до абсолютно нової  реальності у майбутньому, коли збільшення доходів людей дозволить повністю, або частково- обходитися без цього перерозподільного механізму дотримання соціальної справедливості. Оскільки зараз такого немає, тож і виникають подібні дисбаланси…

З іншого боку, в умовах дефіциту бюджету держава об’єктивно намагатиметься заощаджувати на усьому, в тому числі – й на субсидіях…В будь-якому випадку механізм нарахування субсидій потребує вдосконалення, бо там за деякими деталями і нюансами є чимало протиріч.

-А чи не призведе підвищення тарифів до соціальних протестів, і хто, на вашу думку, здатен їх очолити?

- Варто пригадати, що перше (ще не дуже значне) зростання тарифів відбулося ще за часів президенства Януковича. Проте на Майдан люди вийшли не через соціально-економічні причини, а переважно - через морально-політичні.

-А як корелювалися постмайданівські умонастрої людей пізніше, в залежності від цін на тарифи?

- Найбільший стрибок тарифів відбувся за часів прем’єрства Арсенія Яценюка, що суттєво обвалило його персональний рейтинг та ступень популярності очолюваного ним «Народного фронту». Він і досі не може вирватися з цієї рейтингової ями…

- Але тоді і зарплатня потроху зростала?

- Не дуже помітно. Давайте разом пригадаємо. Більш серйозне її підвищення сталося вже за часи прем’єрства Володимира Гройсмана наприкінці 2016-го року. А тарифи у 2015-му році зросли в нас у три рази. І тоді не було ніяких суттєвих зростань заробітних плат, не кажучи вже про пенсії…

Трохи пізніше, коли знову стали підніматися тарифи у президента Петра Порошенка антирейтинг сягнув 50%, що стало однією з причин його поразки на виборах.

Отже підсумовуючи,  можна сказати:  особливих протестів проти підвищення тарифів з 2014 по 2019 роки не спостерігалося (якщо не вважати окремих спроб організувати масові заходи у політичних сил Олега Ляшка та Юлії Тимошенко).  Тому ще раз повторюсь: у нас загалом не було протестів масштабу майданівських через економічні причини, а лише - через суто політичні.

Натомість збільшення тарифів та падіння реального рівня життя людей трансформувалося  у падіння персональних рейтингів діючих політиків та породило загальну недовіру українців до влади.

До речі варто пригадати, зусилля ОПЗЖ щодо організації протестів в січні цього року, коли ще не було підвищення тарифів. З цього, як пам’ятаємо, нічого не вийшло. Але чинна влада швидко зробила висновки і невдовзі оперативно нейтралізувала потугу Медведчука та його телеканалів…

Отже, я не очікую тарифних майданів, як і суттєвого зростання тарифів взимку. Мабуть уряд та «Нафтогаз України» шукатимуть якійсь баланс інтересів, бо і Уряд і Офіс Президента розуміють, що чергове надмірне підвищення тарифів - дуже небезпечно  і у соціальному і в політичному сенсі. Союзником влади може стати тепла зима, на відміну від попередньої, яка була досить суворою та затяжною…

Всеволод Степанюк, політолог, кандидат економічних наук

- Пане Всеволоде, чим на Ваш погляд викликана нинішня тенденція підвищення цін на газ, вочевидь - не остання?

- Торгівля газом завжди була для влади засобом акумуляції коштів на передвиборчих партійних фондів . Тож не виключено, що і зараз правлячі кола починають готуватися до майбутніх електоральних баталій. Але головною, на мій погляд причиною підвищення цін на газ - є наші зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом, який фактично нав’язав свою систему ціноутворення, відштовхуючись від кон’юнктури енергоносіїв на зовнішнього ринку.

Але правда полягає в тому, що дві третини спожитого газу в Україні - власного походження, тобто ті, як поставляє споживачу структури «Укргазвидобування»  плюс деякі інші невеличкі приватні компанії. І цього обсягу голубого палива цілком достатньо для населення. І чому наші люди мають платити за нього, стільки ж як у Європі - незрозуміло. Нагадаю, що відповідно до 13-ої статті Основного закону України «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.  Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону».

Нині ж виходить, що маючи собівартість здобутку газу в 60 доларів держава продає його населенню в 400 доларів. Ось який прибуток мають держслужбовці та бізнесмени на цій різниці в перепродажі за  такою формулою ціноутворення!

Отже, якщо підходити до останнього з точки зору економічної науки - жодної підстави для збільшення ціни немає. Більш того, я вважаю, що є підстави для зниження ціни. Вочевидь, що Україна виконує те, що їй кажуть на Заході.

- Чи може така ситуація призвести до протестів та соціального напруження у суспільстві?

- Насамперед, це призведе до неплатежів. Щодо протестів? Навряд чи вони будуть масові, бо попередні вже були жорстко подавлені владою. Пам’ятаєте, як пенсіонерів, що виходили перекривати дороги, звинуватили в тому, що «вони працюють на сусідню державу», натравили на них бандитів, які називають себе «добробатами» та «активістами»? Окрім того, в Україні нині немає жодної політичної партії, яка б захищала інтереси народу.  Ті, хто виступав на їх захист- розгромлені, заборонені та з ними ведеться боротьба з боку влади. Тому варто згадати класиків політичної боротьби: якщо немає представника інтересів певної категорії людей, то жодних протестів і не буде.

- Чи здатна зменшити удар по споживачеві нинішня система субсидій?

- Сама система субсидій є психологічно образливою для більшості українців. З іншого боку,- знову-таки мусимо констатувати, що влада діє в інтересах Міжнародного валютного фонду і структур, як стоять за цією організацією.  А однією з вимог МВФ є скорочення субсидій. І ми бачимо, як щороку їхня сума скорочується під різними надуманими причинами. А якби ціна на газ - навпаки зменшувалася, то й субсидій не потрібно було б…

- Ось Ви спрогнозували, що підвищення цін на газ суттєво погрішить дисципліну платежів, що дасть змогу Облгазам відключати тих, хто має заборгованість, навіть без рішення суду…

- Тут відразу хочу зазначити, що відключення споживача від газу без рішення суду є порушенням закону. Хоча за нинішніх умов, Облгази мають змогу подібні рішення «третьої гілки влади» отримати швидко, за прискореною процедурою.

У практичному плані, відімкнути квартири від споживання газу у багатоповерхових будинках - практично неможливо. Зовсім інша ситуація в індивідуальних оселях.

- Говорячи про щблгази, ми виходимо автоматично на їхніх власників. Тож закономірне запитання: як ви ставитесь до санкцій, які застосувала РНБОУ проти Фірташа та Фукса?

- Виходячи з норм права, усі рішення Ради нацбезпеки щодо індивідуальних санкції проти громадян України є незаконними, бо запроваджуватися вони мають лише проти іноземців. Стосовно наших співвітчизників законним може бути лише рішення суду. Тобто РНБОУ фактично узурпувала владу, перевищив свої повноваження. І загалом, санкції можуть застосовуватися лише парламентом, урядом та президентом, але знову таки не можуть бути спрямовані на громадян власної країни.

Щодо демонополізації газового ринку. Я переконаний, що Облгази взагалі не можуть бути у приватній власності, оскільки система постачання газу населенню монопольна за своєю природою (бо іншої труби немає) тобто відноситься до категорії «природної монополії». Останні мали б або дуже жорстко контролюватися з боку держави, або загалом відноситися до її власності. Іншого шляху немає, як і не може бути жодного ринку на трубі. Це стосується і Облгазів,й загальної газової системи України.

-А чи не можна, на Ваш погляд, заощадити кошти за рахунок оптимізації структур не тільки Облгазів, а й державної кампанії «Нафтогаз Україна» та й бюрократів з контролюючою енергетику НКРЕКПу? Маю на увазі просто захмарні оклади та премії їхнього персоналу…

- Дійсно, в нас зарплатня топ-менеджерів «Нафтогазу» вища, ніж в їхніх колег у тій же Великій Британії. То й же Кобелєв, як пам’ятаємо,  отримував по мільйону гривень на добу. І це не є нормальним, оскільки подібне заохочення продиктоване тим, що вони відстоюють зовсім не українські інтереси. Тобто фактично це є плата за зраду, оскільки явним був шантаж з боку МВФ та ЄС, аби у керівництва «Нафтогазу» стояли повністю підконтрольні їм люди, а у наглядових радах було так багато іноземців. І ми маємо парадоксальну ситуацію, коли Державна компанія «Нафтогаз Україна» не має контролю з боку нашої держави.

- Чи можна порівняти секторальний відсоток витрат на сплату тарифів на енергетику та ЖКГ із жителями інших країн?

- На жаль, порівняння це буде не на користь українців, бо ми справді скрізь перші за цими показниками, в тому числі і за питомою вагою витрат пересічної родини на енергетику. І ми спостерігаємо багаторічний процес, як зовнішні куратори  весь час «підсажують» Україну на енергетичний голод, що унеможливлює розвиток  вітчизняної промисловості та збільшення добробуту громадян. А це й очевидно, бо висока ціна на енергоносії робить виробництво власної продукції економічно неконкурентноспроможним. І ця політика, за якою українці платять за спожиту енергію більше всіх в Європі у відсотковому еквіваленті,- штовхає країну до деградації. Адже будь-який розвиток потребує більшого, а не меншого споживання енергоносіїв.

- Суто практичне запитання: якщо людину відключили від газу за невелику заборгованість: куди їй звертатися для захисту своїх інтересів - до громадських організацій, партій, профспілок, до суду, нарешті?

- На жаль, до суду в нас можуть звернутися далеко не всі, адже після запровадження судової реформи звертатися сюди - дорого й довго. А практичне виконання рішення суду – це теж тривала процедура витрати нервів, часу та коштів. Я - не юрист, а порадити можна за допомогою звернутися до народного депутата, закріпленого за вашим округом, врешті-решт, - до правоохоронних структур… Щоправда, якщо відключено приватне житло, то звернутися можна буде лише дійсно до суду і якщо є заборгованість,- то її слід погасити…

-А можлива процедура реструктаризації боргу, який виник у родині через форс-мажорні обставини , скажімо через втрату роботи головою родини або через важку хворобу родича?

- Якщо поставляюча компанія погодиться - то мабуть можна, але зараз не зрозуміло хто є постачальником зараз. Раніше, до кінця календарної весни,  поставляв «Нафтогаз», нині ж, коли оголошено про утворення ринку газу не зрозуміло: хто буде вирішувати такі справи, але зрозуміло, що транспортувальником будуть монополісти з облгазів…

- Останнє запитання – не про пересічного споживача, а про загальну ситуацію на ринку енергоносіїв.  Чомусь останнім часом стали  помітні проблеми не тільки у газовій сфері, але й у секторі виробництва електроенергії, де раніше відчувалась певна стабільність? І загалом - чи у повній мірі  виконує профільне Міністерство енергетики свої координаційні функції  між різними енергетичними структурами, в тому числі і з Атомними станціями та шахтами з видобутку вугілля, аби хоч якійсь баланс спостерігався на загальному енергетичному ринку країни і підприємства могли б підстраховувати одне одного у критичну мить, особливо взимку?

- Зараз фактично не маємо жодної інституції, яка б здійснювала координацію зусиль в енергетиці. Зовсім не відчувається, що уряд має хоч якісь програми для подібної координації. Але це і не дивно, бо під тиском МВФ у нас в кампаніях застосували західну модель корпоративного управління і тепер кожна галузь має власну  незалежну від інших структуру управлінського менеджменту. Хоча ідея координації постачання різних видів енергії – через те ж профільне міністерство - цілком слушна, бо нині подібне заміщення здійснюються переважно у нештатних обставинах виникнення надзвичайних ситуацій.

P.S. Зауважимо, що своєю думкою з читачами нашого порталу поділився і відомий економіст Борис Кушнірук, який вже два десятиріччя  поспіль слідкує за усіма пертурбаціями на ринку енергоносіїв. Інтерв’ю з ним – невдовзі читайте на нашому порталі.