Перший крок до незалежності: 31 рік ухваленню Декларації про державний суверенітет України
16 липня – пам’ятний день в
історії України. Саме сьогодні 31 рік тому Верховна рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет
України. Інформаційна агенція "Моя Київщина" вирішила розповісти як
це було та привітати українців із річницею важливої події
Так 16 липня 1990 року депутати Верховної
Ради УРСР проголосували за ухвалення Декларації про державний суверенітет
України. Цей документ об'єднав український народ у прагненні самостійно
будувати свою державу, ним визначені основи державного, політичного,
економічного ладу та підкреслені самостійність і суверенітет України.
Декларувалося, що Українська РСР є суверенною національною державою, а єдине джерелом влади має бути народ України. Варто сказати, що основні положення Декларації, зокрема ключове визначення що таке суверенітет, включив у текст професор-юрист Володимир Василенко.
Текст постанови
Варто сказати, що обговорення
Декларації відбувалося в надскладних умовах – тодішній голова парламенту
Володимир Івашко відверто не міг впоратися зі своїми обов’язками. Напередодні
обговорення він поїхав до Москви, а згодом й зовсім зрікся посади.
Питання про прийняття Декларації
про державний суверенітет було внесене на обговорення 28 червня 1990 року. Пристрасті
вирували не тільки в сесійній залі, а й біля будівлі Ради, на вулицях і площах
Києва та інших міст України. 7 липня розпочався масштабний політичний страйк
гірників Донецької області. Не працювали 59 шахт. На мітингах лунали вимоги
відставки союзного уряду. 11 липня гірників підтримали шахтарі Червонограда
Львівської області.
Сесійні засідання вів перший заступник голови ВР Іван Плющ, який почував себе в цій ролі цілком впевнено, саме він підписав Декларацію. За цей документ з 385 присутніх на засіданні депутатів проголосували 355, проти 4, не взяли участі 26 (18 з них незабаром попросили зарахувати свої голоси "за").
Голосування за прийняття Декларації про державний суверенітет України
Важливо, що Декларація передбачала державний суверенітет не Української РСР, а України. Через це, за спогадами відомого українського правозахисника, одного з лідерів опозиційної у тодішньому парламенті Народної ради Левка Лук’яненка, він навіть подумував над тим, щоб не голосувати за Декларацію. Але її позитивний зміст був настільки великий, "що бочку меду мусили прийняти з тою ложкою дьогтю".
Від дня прийняття документу від імені народу могла виступати виключно Верховна рада України, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною. При прийнятті Декларації про державний суверенітет України влітку 1990 року ВР УРСР керувалася волею народу України, прагненням створити демократичне суспільство, потребою всебічного забезпечення прав і свобод людини, пошаною до національних прав усіх народів, турботою про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнанням необхідності побудови правової держави, а також мала на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України.
Текст
Варто нагадати основні положення
Декларації:
Народ України – це громадяни усіх національностей.
Декларація проголошувала, що
Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя, що
вона забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території,
самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ
України має виключне право на володіння, користування і розпорядження
національним багатством України.
Відродження історичної свідомості
У Декларації проголошується що
Україна "забезпечує національно-культурне відродження українського народу,
його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей,
функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя", водночас
гарантується "всім національностям, що проживають на території Республіки,
право їх вільного національно-культурного розвитку".
Відомо, що Декларація про державний суверенітет України стала першим кроком до ухвалення Акту про проголошення незалежності (24 серпня 1991 року). Зауважимо, що автором тексту Акту став славнозвісний борець за незалежність Левко Лук’яненко.
Левко Лук'яненко
Очевидно, що Декларація про
державний суверенітет істотно наблизила незалежність України. Це був перший
офіційний документ, ухвалений переважною більшістю народних депутатів Верховної
Ради, з якого почався відлік реального і
остаточного руху України з радянсько-російської імперії до суверенності,
самостійності й незалежності.
Після ухвалення Декларації на тодішній площі Жовтневої революції, зараз Майдан Незалежності, відбувся стихійний мітинг, на який зібралися тисячі людей.
Мітинг шахтарів
Дорогі мої! Сьогодні тільки перший крок. Не тішмо себе ілюзіями. Декларація – це все лише тільки декларація. Щоб кожна її фраза обросла живими м’язами, щоб сталася нова українська Конституція, щоб були вироблені нові закони на основі цієї Декларації – нас чекає велика і важка боротьба!, – сказав на тому мітингу В’ячеслав Чорновіл.
Як бачимо, ця боротьба триває й донині. Українці й зараз змушені відстоювати незалежність на реальному східному фронті й на фронті ідеологічному. Однак, як прокував Кобзар, "Борітеся – побороте!".
