Леонід Щербинко: Київщина має чи не найбільші можливості для залучення іноземного туриста

Про  туризм, його проблеми та розвиток, нові цікаві проєкти, співвідносини з владою «Моя Київщина» поспілкувалался з Леонідом Щербинком – директором туристичної фірми «Бригантина», керівником проектів в ГО «РоД» (Розвиток туристичних дестинацій»), ексголовою комітету розвитку туризму в Київській області при наглядовій раді КОДА (2014-2015), колишнім викладаченм в КЗВО КОР Академія мистецтв на ПЦК «Туристичне обслуговування»(2015-2019), адміністратором групи в ФБ «Туризм на Київщині», учасником Всеукраїнської асоціації гідів (ВАГ), практикуючим гідом по Україні та Європі

- Пане Леоніде, Ви в туристичній галузі працюєте більше 20 років, отже знаєте  її, так би мовити, зсередини. Останнім часом розвиток туризму набирає обертів. Що можете сказати щодо цього стосовно Київщини?

- Комплекс подій і різних факторів останніх років негативно вплинули на туристичну галузь в Україні. Після зимових протистоянь 2014 р. в Києві і в країні в цілому та анексії Криму внутрішній туризм суттєво знизив свої показники. Але до 2019 року зумів наростити обсяги і почав виглядати досить оптимістично. І тут новий сюрприз – пандемія короновірусу. Це небачене раніше лихо за своїми проявами і наслідками поставило на коліна чимало галузей, особливо в сфері послуг. І чи не найбільше постраждав від цього саме туризм. Особливо дісталося тим, хто робив ставку на зарубіжні подорожі та на груповий туризм.

Після першого всеосяжного карантину навесні 2020 року галузь почала потроху оживати і на цей раз внутрішній туризм став виглядати майже безальтернативним рятівним колом для тих, хто звик подорожувати. Закриття кордонів і введені обмеження значною мірою спрямували туристичні потоки на внутрішні маршрути і курорти. Особливо відчувалося пожвавлення самодіяльного і автотуризму на власних авто. Досвідчені і вимогливі туристи, які раніше загартовувалися високими стандартами, комфортом і сервісом закордонних пропозицій, почали вимагати того ж і від вітчизняних учасників ринку. Це підштовхнуло власників туристичного бізнесу, організаторів і виконавців туристичних програм до покращення обслуговування, пошуку нових туроб’єктів, готових надавати якісні послуги в нових умовах.

Київщина, як столичний регіон, опинилася особливо у вигідних умовах, маючи величезний рекреаційний і туристичний потенціал. Акваторія Дніпра з мальовничими берегами і островами, потужні лісові масиви і мальовнича горбистість Придніпровської височини, подекуди гранітні оголення Українського кристалічного щита і озера, паркові зони і скансени в умовах карантинів і соціальної дистанції стали чи не головними туристичними магнітами за останні півтора року. Але тут не слід применшувати і роль культурно-історичних об’єктів Київської області. Завдяки їх чисельності і відносній розкиданості, правильній організації прийому відвідувачів такі локації не зазнали суттєвого шкідливого навантаження в умовах пандемії.

Якраз в цей період вочевидь активізувався відносно новий напрямок відпочинку – гастротуризм. Київщина – це регіон, де чимало діючих сироварень і невеликих підприємств різного напрямку тваринництва, готових впустити до себе допитливого туриста і навіть запропонувати дегустацію. Це і «Бабині кози» на Тетіївщині, «Доообра ферма» біля Богуславу, «Вілла троянд» під Переяславом, осетрові ферми в Українці, равликові ферми і навіть господарства, що займаються вирощуванням органічних ягід та плодів. Бо нові виклики спонукають власників бізнесів пильніше приглядатися до нових потенційних споживачів своєї продукції через її промоцію в туристичних форматах, через екскурсії на виробництво, дегустації і майстеркласи, інтерактивні програми і квести.

- Які нові цікаві проєкти впроваджуються нині?

- З нових напрямків в туризмі на Київщині суттєво активізувалися різні форми активного туризму. Тут можна відмітити пожвавлення серед любителів велотуризму. Але найбільш відчутно таку активність у відпочинку на воді. Це і каякінг – невеличкі компанії відпочивальників на каяках і байдарках. А також рафтинг, бо є на Київщині придатні для цього водні ресурси – як, наприклад, пороги на р. Рось в районі Богуслава і його околиць.

Значною мірою туристам все більше стає цікавим еко-відпочинок в нових форматах типу глемпінгів. Відпочити в таких осучаснених наметових містечках – справа не з дешевих. Але приваблює максимально можливий комфорт і унікальна атмосфера оптимального поєднання цивілізації з природою. Це скансен «Українське село» в Бузовій, «Шатро» в Уляниках, «Sfera 365» в Білій Церкві, Glamp Camp в Глібівці на Вишгородщині та інші.

На Київщині все більшою популярністю починають користуватися кінні клуби і пропозиції кінного відпочинку. Серед них відомі «Магнат» в Чубинському, «Конюшня Бутенка» в Процеві. Але не пасуть задніх і менш відомі «Вояж» в Боярці, «Кентавр» в Хотові, «Соломахіно ранчо» в Литвинівці, SHCHILIN в Яцьках. І це не повний перелік пропозицій.

Останнім часом помітний розвиток у повітроплаванні, особливо в районі Макарова, де ця справа культивується традиційно.

І нарешті, авіатуризм у вигляді польотів на легкомоторних літачках на приватних аеродромах та прогулянки на гелікоптерах вздовж Дніпра. І тут Київщина сміливо тримає першість серед інших регіонів України.

- Трохи про співпрацю з владою: допомагає чи заважає?

- Стосовно співпраці з владою в сфері розвитку туризму на Київщині маю суб’єктивну думку. Чи не найбільша біда українського туризму полягає в тому, що кожного разу з приходом нового керівника відбувається майже стовідсотковий розворот, який нівелює попередні стратегії і напрацювання. Втрачається дорогоцінний час, чималі фінансові ресурси, а найголовніше – людський потенціал. Через владні реверанси і «свіжі» ідеї більшість досвідчених фахівців галузі втрачають інтерес до співпраці з владою, яка непередбачувана і не завжди фахова в питаннях туризму. Як приклад, в 2015-2016 роках Київщина втратила унікальний підрозділ – Агенцію розвитку туризму в Київській області, який за своєю структурою і десятилітнім напрацюванням не мав аналогів в жодному регіоні. Нові ж урядники в КОДА не лише зруйнували багаторічний досвід, а й на кілька років позбавили область хоч якогось адміністрування в галузі туризму.

Останнім часом ситуація трішки почала виправлятися, утворено управління з питань туризму. Але відчутної комунікації та видимих результатів я ще не помічаю. Можливо тому, що до питань розвитку туризму долучають кого завгодно – різних креативщиків, фахівців індустрії розваг, знавців іноземних мов, фахівців широкого профілю… А от практиків, які мають чималий досвід в організації туристичних програм і створенню маршрутів, своє усталене бачення процесів, проблем і перспектив в галузі мало помітно.

То ж, трохи песимістичний висновок стосовно співпраці з владою має серйозне підгрунтя. Тому і відчувається – бізнес сам по собі, а влада за бюджетні кошти малює проекти і робить красиві презентації. Дуже хочеться сподіватися на кращі зміни і налагодження результативної співпраці з КОДА.

І все-таки, якими Вам бачаться перспективи на майбутнє у туристичної галузі України загалом та Київщини зокрема?

Без сумнівів український туризм має величезні перспективи. Наша країна не поступається популярним європейським напрямкам за своїм природничим і культурно-історичним потенціалом. Нам би інфраструктуру налагодити, дороги відбудувати. І не лише головні шляхи. До кожної туристичної локації, до кожного готелю і ресторану має бути комфортний під’їзд і відповідне оточення. Нам треба боротися не лише з байдужістю чиновників, а й з сірістю в мисленні, з шаблонною совковістю. Великою справою вважаю навчання персоналу. Адже англійською мовою мають володіти не лише управлінці в КОДА, які просуватимуть турпродукт для іноземців. Англійською, як засобом міжнародного спілкування, мають володіти адміни в готелях і навіть покоївки, офіціанти в ресторанах і кав’ярнях, таксисти і водії автобусів, касири і поліціянти, всі, хто має контакт з туристами.

Київщина, в ряду інших регіонів України, має чи не найбільші можливості для залучення іноземного туриста. І мова не лише про тури в Чорнобиль. Вже маємо сучасні заміські готельно-відпочинкові комплекси на Київському водосховищі, навколо Києва, які можуть запропонувати європейський рівень сервісу. Велику надію покладаємо на «Парк Київська Русь», який є одним із найпотужніших креативних майданчиків області. Чудове поєднання міських програм по Києву з заміськими маршрутами просто спонукає до дій.

І ще важливо звернути увагу на туристичну логістику Київщини. До столиці прямує кілька автошляхів міжнародного та загальнодержавного значення. Використання транзитного туриста ще недоопрацьовано. Промоція туристичних ресурсів області має бути не лише на безмежних ресурсах Фейсбуку, а й на основних магістралях у вигляді великих банерів, схем, картографічних знаків, у вигляді поліграфічних матеріалів на кожній АЗС, чи кемпінгу.. І все це обов’язково має дублюватися англійською мовою. Хтось це все має взяти під свою опіку, скеровувати в потрібному напрямку, підказувати і роз’яснювати місцевій владі та бізнесу. Врешті, Київщина має знати своїх героїв, тобто зробити інвентаризацію і категоризацію всіх туристичних активів, створити єдиний зручний і глибоко інформативний віртуальний ресурс.  Бо навіть досвідчені кити галузі зачасту «плавають» всліпу в пошуках потрібного. А що вже говорити про звичайного немісцевого туриста… Це і є одна із головних задач керівництва туристичною галуззю в Київській області.

Ще один підзабутий і слабо популяризований напрямок в туризмі – туристична археологія. В розвинутих туристичних країнах туристи готові платити чималі гроші, аби взяти участь в розкопках, покопирсатися в землі з надією знайти щось давнє і цікаве. Київщина відома на весь світ, як територія, де була відкрита трипільська культура. На території області чимало давніх курганів і городищ часів скіфів, антів, сарматів… Звісно, такі проекти мають виконуватися під пильним наглядом науковців. Але для того і існують державні структури, щоб допомогти зрушити цю глибу з місця.

І все ж, не дивлячись на труднощі, недопрацювання, помилки і невдачі, український туризм приречений на успіх. Питання лише в тому, як швидко це станеться.